Бактеріальний опік плодових – небезпечне карантинне захворювання плодових насаджень

  • 152

В останні роки почастішали випадки захворювання плодових дерев. Але успішному вирощуванню їх, одержанню стабільних урожаїв високоякісних плодів перешкоджають різні хвороби. Найбільш небезпечною серед них є бактеріальний опік плодових. Уражуючи вегетативні і генеративні органи, збудник хвороби зумовлює зменшення врожайності, пригнічення загального стану і стійкості рослин. Встановлено, що шкідливість «опіку» може сягати до 90 % втрат плодових дерев.

Збудник хвороби - Erwinia amylovora (Burill) з родини Pseudomonadaceae. Для України ця хвороба є карантинною. Вперше збудника бактеріального опіку було виявлено в 1997 року в Чернівецькій області. Згодом виявили поодинокі вогнища збудника у Закарпатській області. Окрім яблуні, хвороба уражує грушу, айву, глід, сливу, горобину, малину, смородину, хурму та інші культури.

Збудник зимує виключно в інфікованій рослині-господарі. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають у рослини через квітки, рани, тріщини, продихи. З розвитком хвороби бактерії поширюються по корі, гілках і стовбуру, уражуючи все дерево, що призводить до його загибелі.

Зараження рослин може відбуватися в різні періоди вегетації, коли температура повітря є оптимальною для розмноження бактерій, а також наявне зволоження, опади та комахи переносники.

Найбільш сприятливими для розвитку захворювання навесні є температура повітря вище +18°С та відносна вологість повітря 17 %. Розвитку інфекції сприяють тривалі дощі та висока вологість. Співвідношення високої атмосферної та ґрунтової вологості підвищує внутріклітинну вологість тканини рослини і тим самим прискорює рівень розмноження та виживання E.аmylovora.

 

Виділяють три критичні періоди появи хвороби:

ранньовесняний (період розпускання бруньок і цвітіння);

літній (період інтенсивного росту дерев);

осінній (період посиленого сокоруху).

Уражуються гілки, квітки, плоди. Хвороба розпочинає свій розвиток з раптового в’янення квіток, молодих листків, пагонів. Листки чорніють, скручуються, відмирають, але не опадають.

Уражені органи набувають вигляду обпалених, чорніють. Плоди, що з’явилися, стають зморшкуватими, чорніють, зменшуються і не опадають, стиглі плоди не уражуються. Уражені молоді пагони і гілки спочатку стають ніби налитими рідиною, яка через певний час починає сочитися і стікає по корі у вигляді ексудату і застигає у вигляді краплинок від янтарно-жовтого до темно-бурого кольору. Типовим є гачкоподібне згинання кінчиків пагонів.

На корі старших за віком гілок з’являються клиноподібні виразки, які можуть повністю їх оперізувати і призводити до загибелі дерев. На зрізі виразкова тканина має червонувато-коричневе забарвлення, а уражені судини утворюють мармуровий малюнок. Інколи кора навколо виразки розтріскується. За вологої, теплої погоди з тріщини виділяються краплини молочно-білого ексудату.

На великі відстані бактеріальний опік може бути перенесений насамперед з рослинами-господарями, що містять приховану інфекцію, садивним матеріалом і прищепами. Збудник опіку може розповсюджуватися комахами (попелиці, бджоли, оси, мухи, джмелі, фітофаги - попелиці, галиці), птахами, з дощем і повітряними масами. Ураження рослин посилюються при недотриманні правил дезінфекції і недбалості при догляді, обрізуванні, щепленні.

Агротехнічні заходи:

сильно уражені опіком плодові дерева знищують шляхом викорчовування і спалювання їх;

при незначному ураженні окремих гілок опіком проводять п'ятиразовий обробіток в період цвітіння плодових дерев бордоською рідиною;

у період спокою пізно восени роблять обрізку окремих гілок: молодих на відстані 20-25 см від місця ураження, старих - на відстані 10-15см;

як профілактичний захід рекомендується проводити викорчовування дикорослих груш, які можуть бути джерелом інфекції.

 

Провідний спеціаліст відділу  фітосанітарної безпеки     Миргородського районного управління    ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області                                                  О.Д. Потапенко