ЛОХВИЦЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА У ЗАСВІТ ЗАХИСНИКА ЯРОСЛАВА СІНІЧЕНКА

  • 78

Усіх нас об’єднала велика спільна біда. Нині ми  несемо тяжкий хрест російсько-української війни, в якій московська орда прагне знищити незалежну Українську державу, знищити кожного, хто зветься українцем. 

Сьогодні у неділю 10 червня людські сльози вшосте зросили лохвицьку землю – громада прощалася з воїном, який поклав своє життя за Україну, – Ярославом Сергійовичем Сініченком.

Біль і смуток вразили серця батьків Наталії Григорівни та Сергія Володимировича, дружини Лілії Олександрівни та доньки Соломії, сестри Яни,  рідних, близьких і друзів, однокласників полеглого та всіх мешканців громади. Тому  багато людей прийшло  провести Героя в останню дорогу.

Живим коридором, стоячи навколішках – так зустрічали полеглого мешканці міста Лохвиця. Траурний мітинг та церемонія прощання із загиблим відбулися на Іванківському кладовищі.

Про загибель нашого земляка, воїна Збройних сил України  Ярослава Сініченка стало відомо лише днями після кількох місяців пошуків, надій і сподівань. 

Йому був був лише 31 рік… Повне надій на майбутнє, гідне, але таке коротке життя.

У 2018 році Ярослав закінчив Київську національну академію внутрішніх справ, отримавши спеціальність юриста. У званні старшого сержанта працював у полку поліції особливого призначення №2 у м. Київ, згодом  – у приватній охоронній фірмі. Мав багато планів на життя. Але все перекреслила клята війна. 

Після повномасштабного вторгнення військ російської федерації він пішов захищати Україну від ворога – 11 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України.

Він боронив Україну, своє рідне місто, кожного з нас.  І загинув за те, щоб «руський мір» не дотягся до нас своїми кривавими пазурами,  щоб ворожі  бомбардувальники не скидали  бомби на наші домівки, щоб у наших містах і селах лунав дитячий сміх, а небо над Україною було мирним і блакитним.

Трагедія сталася 17 квітня 2022 року поблизу села Співаківка Харківської області Ізюмського району. Разом з групою побратимів старший солдат Ярослав Сініченко потрапив у засідку деверсійно-розвідувальної групи противника. Вибратися живими нікому не вдалося…

Зі смутком і болем на траурному мітингу пролунали щирі слова прощання із загиблим у промові Лохвицького міського голови Віктора Радька:

–Не буде прощення рашистам! Ми не пробачимо жодну сльозу матері, дружини, дитини. Горіти їм у пеклі за те, що вони зробили! Прошу всіх свято зберігати пам'ять про Ярослава та про кожного нашого загиблого захисника України, розповідати про їх подвиг дітям і онукам! Слава Україні!

Позитивні моменти шкільного життя Ярослава Сініченка пригадала його колишній класний керівник Світлана Сова:

–Життєрадісний, завжди усміхнений, спокійний, врівноважений, допомагав, коли потрібно, ніколи не ховався за чужими спинами, завжди відповідав за своє слово. Дуже гарно танцював. Був учасником усіх шкільних конкурсів і ніколи не скаржився, що йому не вистачає часу на підготовку. У нього були друзі. Він був золотою людиною. Світлі спогади про Ярослава, який залишив по собі добрі справи, який прожив чесне життя, будуть сильніші за смерть.  Вічна пам'ять Ярославу! Вічна пам'ять Герою!

Так хай же буде проклята Росія! Нехай те горе, яке несуть росіяни на нашу землю, повертається в їхні домівки стократно. Нехай російські загарбники палають у пеклі!  

Кожен із нас є смертним, кожна людина рано чи пізно помирає. Та найбільш героїчна і гідна смерть – віддати життя за своїх близьких, за свою націю та за свою країну. Смерть  воїна – найдостойніша з можливих.  Ярослав боровся за Україну, він боронив Україну і за неї загинув!

Пам’ять про подвиг захисника, який віддав своє життя за те, щоб Україна залишалась вільною, назавжди в наших серцях. Бо Герої української землі не вмирають, і світла згадка про них буде жити вічно в широких пшеничних полях, синьому небі, в бистрих водах наших річок.

Україна вистоїть і стане ще сильнішою. Та в кожному подиху, в кожному ударі серця українця навіки закарбується пам’ять про ці страшні події.

І кожний, хто буде проходити повз цвинтар, обов’язково прийде і вклониться могилі молодого воїна. Герої не вмирають, вони продовжують боронити нас із небес! Слава Україні! Героям слава!

Поховали загиблого Ярослава Сініченка поряд з могилою воїна Костянтина Мандрика, якого громада провела в останню путь цього понеділка.