ВОЙТЕР СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

ВОЙТЕР СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

Молодший сержант, командир 2-го мотострілкового відділення 1 взводу 3-ї мотопіхотної роти батальйону «Донбас» окремої  механізованої бригади (позивний «Лоза») Войтер Сергій Віталійович народився 13 березня 1973 року у м. Лохвиця в сім’ї військового. Шкільні та юнацькі роки провів у Нижньому Тагілі (Росія), де служив його батько.

Після служби в армії навчався у Владикавказькому училищі МВС, а по його закінченні був направлений для проходження служби у  Москву.  Дослужився до звання капітана внутрішніх військ.

У 2001 році сім’я повернулася до України, в м. Лохвиця. Того ж року одружився. Мешкав то у Лохвиці, то в Лубнах. Працював на різних роботах.

У 20014 році пішов воювати добровольцем у складі батальйону «Донбас».

 Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році добровольцем пішов на фронт, воював у складі батальйону спецпризначення Нацгвардії «Донбас», пройшов бої за Іловайськ, бої за Дебальцеве, бої за Широкине. У квітні 2016 року демобілізувався, а у жовтні того ж року підписав контракт на військову службу в Збройних силах. Спочатку служив у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні, незабаром перевівся до підрозділу, в який перейшли його побратими з БСП «Донбас», щоб лишатись на передовій, — у 16-й батальйон.

Молодший сержант, командир 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти «Донбас» 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А4590, м. Глухів.

Воював в районі міста Авдіївка, 2017 року разом зі своїм батальйоном вирушив на Луганщину, в район Бахмутської траси, села Кримське. Позиції роти були за кількасот метрів від окупованого Жолобка.

Пройшовши  бої за Іловайськ,  Дебальцеве, Широкине  19 серпня 2017 року на Світлодарській дузі, поблизу населеного пункту Кримське Луганської області у бою Сергія Войтера було поранено та відправлено до шпиталю у м. Харків. Він дістав тяжке вогнепальне наскрізне поранення грудної клітки з пошкодженням нирок і хребта. Тиждень боровся за життя, перебуваючи на штучній вентиляції легенів.  

Та 26 серпня 2017 року життя героя обірвалося назавжди…

5 вересня 2017 року похований на Благовіщенському кладовищі м. Лохвиця.

Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).  Нагороджений відзнаками та медалями: відзнака командувача військ ОК «Південь» за оборону Маріуполя, почесна відзнака «Учасник бойових дій», медаль батальйону «Донбас» «За відвагу», медаль «За оборону рідної держави», знак народної пошани «Обов'язок, виконаний із честю». Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно).

6 травня 2020 року на будинку в м. Лохвиця, в якому проживав Сергій Войтер, відкрито меморіальну дошку.

У загиблого залишилися мати, дружина та дві доньки.