ЛОХВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ СЕРГІЄМ ПАДАЛКОЮ, ЯКИЙ ЗАГИНУВ НА ХЕРСОНЩИНІ

4 вересня Лохвицька громада схилила голови у жалобі за загиблим захисником Падалкою Сергієм Юрійовичем, у якого попереду могло бути довге і щасливе життя… Не судилося…

Сотні людей, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж у селі Гаївщина, коли той востаннє віз загиблого  воїна до рідної домівки.  Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, однокласників, односельців, побратимів та знайомих загиблого, які прийшли провести  його в останню путь.     Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на сільському кладовищі. Для Лохвиччини це вже дев’ята непоправна втрата. Ще одному воїну, нашому мужньому захиснику навіки лишилося 36…

Востаннє загиблому Сергію Падалці віддали військові почесті на кладовищі. Заступник начальника другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Радаєв вручив матері захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна Сергія Падалки пролунав трикратний стрілецький салют.

Яким був за життя загиблий Герой розповіла староста Васильківського старостинського округу Валентина Петрашева, яка вела жалобний мітинг.

Сергій Падалка народився 17 червня 1986 року в селі Гаївщина. Закінчив місцеву школу, потім у 2006 році –  Червонозаводський технологічний технікум харчових технологій.

Після подій 2014 року на сході нашої держави Сергій Падалка захищав незалежність і територіальну цілісність України – служив у зоні АТО за контрактом. Повернувшись до мирного життя, жив у місті Заводське, працював пекарем у ТДВ «Чернонозаводський хлібозавод».

26 лютого 2022 року на другий день після повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав Збройних сил України. Мав звання старшого сержанта, служив на посаді головного сержанта аеромобільного взводу аеромобільної роти.

Сергій Падалка був вірним військовій присязі, завжди проявляв стійкість і мужність. Він боровся за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку родини…Та 30 серпня 2022 року в результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Сухий Ставок, що на Херсонщині, наш безстрашний Герой, наш земляк Падалка Сергій Юрійович загинув. Клята війна відібрала найдорожче – молоде життя. Ніхто і ніколи вже не поверне матері сина, доньці – батька. При кожній звістці, що загинув воїн, стискається серце і болить душа. Високу ціну платимо за волю…Все більше душ відходить в небеса.

Звернувшись до рідних загиблого та мешканців громади, які прийшли провести воїна в останню дорогу, з прощальним словом над домовиною виступив Лохвицький міський голова Віктор Радько:

«24 лютого життя кожного з нас, як і всієї країни,  змінилося. Кожен громадянин нашої держави почав працювати на нашу перемогу.  Хто став волонтером,  хто почав допомагати армії, а близько 500 синів Лохвиччини взяли до рук зброю і стали на захист нашої держави у лавах Збройних сил України.

 Із 24 лютого наша держава, ми з вами, почали зустрічати на колінах наших полеглих захисників. Сьогодні ми проводжаємо дев’ятого Героя нашої громади. Ви тільки уявіть, що найстаршому з них було 39 років! Ми проводимо в останню земну дорогу нашого Героя Сергія. Тепер на цьому святому місці спочиватимуть два Герої. Проходячи повз, вклоніться, подякуйте за те, що на нашій землі немає рашистського чобота! Цим нелюдам, які напали на нашу державу, прощення немає. Ми не пробачимо їм жодної сльозинки матері, батька, дитини, брата! Тому що вони забрали майбутнє! Слава нашому Герою Сергію! Слава воїнам ЗСУ! Слава Україні!». 

На  жалобному мітингу  виступила депутат Лохвицької міської ради Ніна Марченко:

«В одну мить не стало рідної кровинки, не стало сина у матері,  у неповнолітньої доньки – батька, не стало справжнього брата, турботливого внука, не стало частинки серця у кожного члена родини. Оксано Олексіївно, ми розділяємо Ваше горе і низько вклоняємося Вам за те, що виростили, виховали такого сина – українського красеня, незламного героя України, доброго і світлого душею, енергійного, чесного і відвертого, який був готовий у будь-який час прийти на допомогу слабшому. Тому Ви, як мати, яка народила і виростила такого сина, як не було б Вам тяжко, маєте завжди пам’ятати його слова: «Мамо! Ти – витримаєш, ти –  зможеш, ти – сильна, я вірю в тебе!».

Бракує слів, щоб передати душевний біль, бракує сліз, щоб виплакати це горе, цю непоправну втрату. Серьожа! Ти охороняв наш спокій, наш сон, ти охороняв наші світанки і блакитне небо, ти захищав кожного з нас, ти захищав незалежну, вільну Україну. Ти – янгол-воїн, який з небес буде продовжувати захищати нас. У наших серцях, у нашій пам’яті ти, Серьожа, навічно залишишся незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним воїном України. Вічний спокій твоїй душі. Вічні і світла пам'ять і Царство Небесне.    

А ще сьогодні від імені всіх присутніх тут хочу вклонитися нашим воїнам-захисникам, побратимам Серьожі, які прибули на церемонію прощання із самого пекла війни. Рідні наші, дорогі наші! Ми гордимося вами, молимося і будемо просити Бога, щоб послав Україні довгоочікувану перемогу, щоб кожна мати воїна-захисника дочекалася сина до рідної домівки живим, щоб кожна дружина дочекалася свого чоловіка, щоб кожна дитина обіймала не сірий камінь на кладовищі, а батька, який повернувся живим і з перемогою. Ми віримо у вас! Ми віримо в перемогу! Слава Збройним силам України! Слава Україні!».

Лохвицька громада розділяє біль непоправної втрати і висловлює співчуття мамі Оксані Олексіївні, брату Роману Юрійовичу, доньці Єлизаветі та всім рідним і близьким покійного.  Слава Герою, воїну Збройних сил, який віддав своє життя за те, щоб блакитним і мирним було небо над українцями!

Поховали загиблого воїна Сергія Падалку на кладовищі в селі Гаївщина поблизу могили Леоніда Верети, з яким громада попрощалася 13 серпня…