З НАГОДИ 300-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

3 грудня виповнюється 300 років з часу народження на нашій землі великого сина українського народу, мислителя, філософа, письменника, педагога Григорія Савича Сковороди.

Із цієї нагоди сьогодні у місті Лохвиця біля пам’ятника С.Г. Сковороді відбувся урочистий захід та покладання квітів на знак глибокої шани мешканців Лохвицької громади до життєвого і творчого шляху нашого земляка з Чорнух.  Адже і через три сотні літ він залишається нашим сучасником, чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу.

Яким було життя легендарного вчителя і філософа,  та про те, які паралелі він має із сьогоденням, говорили ведучі урочистого заходу, працівники відділу культури, сім’ї, молоді та спорту  виконавчого комітету Лохвицької міської ради Наталія Титаренко та Юлія Бган. Валентина Кулик, художній керівник Лохвицького міського будинку культури, яка підготувала сценарій заходу, віднайшла багато цікавих фактів із життя Григорія Сковороди, якими поділилася з присутніми. 

Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа народився Григорій Сковорода. Тільки в рік ювілею (200-річчя з дня народження) перекладач Петро Пелех віднайшов у листі до Михайла Ковалинського від 22 листопада (3 грудня за новим стилем) 1763 року розповідь про те, як провів день свого народження Григорій Сковорода.

72-річний філософ Григорій Савич Сковорода помер у селі Іванівка 29 жовтня 1974 1794 року, заповівши написати на своєму надгробку: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Між цими двома датами – життя, сповнене легенд та дивовижних і містичних історій. Скільки в цих напівфольклорних оповіданнях історичної достовірності, а скільки народного домислу – нині встановити важко. Одна з цих легенд розповідає, що Сковорода навчав лохвицьких дітей та співав у соборі.

Тільки через 100 років після смерті Григорія Сковороди було зібрано і видано друком усі відомі на той час його твори. До цього тільки окремі філософські та художні твори Сковороди були надруковані, а решта поширювалися серед народу в численних рукописних копіях.

Єдине, що достеменно відомо про Григорія Савича,  – це те, що Сковорода мандрував Україною, проповідуючи серед народу свої філософські і соціальні погляди. У своїх працях він обстоював ідею рівності між людьми, права кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і волю, вважаючи свободу найвищим досягненням людини.  Шлях до ідеального суспільства він бачив у вихованні нової людини через самопізнання, доступне завдяки розуму і внутрішньому чуттю.

22 грудня 1922 року в місті Лохвиця відбулося урочисте відкриття одного з яскравих творів відомого українського скульптора  Івана Кавалерідзе – пам’ятника Григорія Сковороди. Приурочене воно було до 200-ліття від дня народження мислителя.  Кавалерідзе працював з цементом – йому вдалося створити повну ілюзію каменю. На той час постамент добре ув’язувався з оточуючими спорудами – музеєм, бібліотекою та міським театром. Під час Другої світової війни будинки театру та бібліотеки згоріли, а сам пам’ятник значною мірою пошкоджено.

До 250-ліття  від дня народження Григорія Сковороди у 1972 році пам’ятник в Лохвиці, тепер уже в бронзі, було відновлено й урочисто  відкрито 29 листопада.

25 років  мандрував дорогами України незвичайний подорожній. За способом життя – чернець без ряси, мандрівник, самітник. За способом мислення  – філософ, богослов, містик, єретик. За способом діяння – учитель, письменник провідник, «мандрівний університет». Великий оригінальний чоловік. Його вітали архімандрити і єпископи, сільські священики і звичайні прості люди, прикуті своїми обов’язками до монастирів, церков, сіл, пасік, хуторів. Кого вони бачили у Сковороді – паломника, прочанина, музику, піїта, дивака, невдаху, порадника чи пророка?

 Головне, що ми знаємо про нього – це те, що він дуже любив Україну, її людей. «Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка  і вівця дорожчі царського вінця – писав Сковорода.

У ніч на 6 травня 2022 року російські окупанти знищили на Харківшині музей Григорія Сковороди – легендарного українського філософа і мислителя, висловлювання якого цілком актуально звучать і сьогодні.

Кожне його слово доводить, що ворог може розбомбити наші музеї та будинки, погрожувати та шантажувати, але він не забере нашої пам’яті та нашого стійкого бажання відстоювати незалежність України.

«Республіка, в якій хотів би жити і я, буде країною любові, дружби, праці! В ній не має бути ворогування й рабства… Велике братерство, спілка співдружності людей, об’єднаних за покликанням і за стремлінням – ось що таке республіка, яка прийде на зміну царству темряви» – мріяв Сковорода.

Тож тримаємо стрій і робимо разом усе, щоб темрява війни швидше закінчилася нашою перемогою. Шануймося і віримо в те, що сподівання Григорія Савича Сковороди здійсняться.