НАВІКИ В НЕБЕСНІЙ ВАРТІ – ЛОХВИЧАНИН ВОЛОДИМИР ГОЛУБ
Війна, з якою росія вторглася на українську землю, принесла всім багато горя. Запекла, кровопролитна битва за Україну триває. Тяжко прощатися з нашими молодими, сильними, відважними земляками, які ціною власного життя відстоюють нашу свободу.
Знову маємо трагічну втрату – лави небесного війська поповнив лохвичанин, військовослужбовець 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка – Голуб Володимир Володимирович.
Сьогодні місто Лохвиця прощалося з полеглим. Живим коридором, стоячи на колінах, зустріли люди траурний кортеж з тілом Героя, який поліг хороброю смертю воїна у боротьбі за незалежність України, її територіальну цілісність та суверенітет, мужньо даючи відсіч противнику і залишаючись вірним військовій присязі, при виконанні бойового завдання.
Серце мужнього воїна зупинилось у 49-ть… Не дожив, не домріяв, але він свято вірив в Україну та віддав за рідну країну найдорожче, що мав, – власне життя. Невимовно стискається серце та болить душа за нашого захисника, який побачить Перемогу тільки з небес…
Траурний мітинг пам’яті Героя відбувся на Благовіщенському кладовищі м. Лохвиця. Сотні людей прийшли провести його в останню земну дорогу, зі сльозами на очах схилили голови у жалобі, усвідомлюючи яку високу ціну віддав Володимир за нашу свободу.
Володимир Голуб народився 24 вересня 1973 року в м. Лохвиця. Навчався у Лохвицькій ЗОШ №1. Середню технічну освіту отримав у Лохвицькому технікумі харчових технологій, який закінчив у 1993 році. Протягом 1993 – 1994 рр. проходив строкову службу у лавах української армії. У мирному житті тривалий час працював у Лохвицькому лісництві ДП «Пирятинське лісове господарство», потім на будівельних роботах у місті Лохвиця та місті Київ.
10 листопада 2022 року Володимир Голуб був призваний по мобілізації до лав Збройних сил України. Військову службу проходив у званні сержанта на посаді старшого бойового медика механізованої роти механізованого батальйону. Володимир прийняв цей надтяжкий шлях воїна і гідно його пройшов, виборюючи для кожного з нас право на життя під мирним небом.
2 березня 2023 року при виконанні службових обов’язків під час бойових дій біля населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області Володимир Голуб потрапив під ворожий обстріл з РПГ. Серце воїна завмерло навіки…
На жалобному мітингу з прощальним словом виступив Лохвицький міський голова Віктор Радько. Він відмітив, що загибель Володимира Голуба – дев’ятнадцята тяжка втрата для Лохвицької громади від часу широкомасштабного вторгнення росії на територію України.
–Ми в неоплатному боргу перед захисниками, які на передовій, бо саме завдяки їхнім титанічним зусиллям маємо змогу водити дітей у дитсадки і школи, ходити на роботу. Я фактично щотижня буваю в місцях бойових дій. Зустрічаючись з нашими хлопцями, розумію, наскільки важливо, щоб тут, вдома, про них пам’ятали. Це дає їм силу і наснагу долати ворогів.
Теплі слова про загиблого прозвучали від заступника директора Лохвицької гімназії №1 Олени Гладун та представника Лохвицької районної ради ветеранів, колишнього вчителя полеглого бійця Валерія Іщенка. Вони згадували Володимира Голуба як спокійного, розсудливого, доброзичливого хлопця, життя якого не було легким. Дуже рано він почав працювати, допомагати мамі. З дитинства знав ціну труду і заробленій копійці. А ставши дорослим, мав золоті, роботящі руки і щиру вдачу, яка не дозволила йому стояти осторонь горя, загарбницької війни, яка прийшла в нашу країну.
На кладовищі загиблому воїну віддали останні військові почесті. Заступник начальника другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Радаєв вручив Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини, сину загиблого – Дмитру Голубу. На честь сержанта Володимира Голуба лохвицьке небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют…
Герої не вмирають, а навічно вписують своє ім'я в історію боротьби українського народу. В історію складної боротьбі і неодмінної перемоги, про яку так мріяв і за яку воював Володимир Голуб.
На жаль, словами не можна загоїти в серці болючу рану. Та у цей важкий, сповнений тугою та жалем час, уся Лохвиччина розділяє біль непоправної втрати і висловлює глибокі співчуття сину полеглого воїна Дмитру, рідним і близьким, друзям, однокласникам, сусідам і побратимам – всім, хто знав і поважав загиблого за життя.
Тепер він – навічно з небесною вартою. Тепер він – навіки в строю. Доземний уклін, тобі, воїне світла! Царство Небесне і вічна слава Герою, який віддав життя за незалежність своєї Батьківщини!
Пам’ять про подвиг Володимира Голуба, який загинув за те, щоб ми були вільними, назавжди залишиться в серцях лохвичан! Спочивай з миром, наш захисник! Герої української землі не вмирають, і світла згадка про них буде жити вічно в людських душах, в широких пшеничних полях та синьому небі. Слава Україні!
