У СЕЛІ БІЛОГОРІЛКА ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ЗАГИБЛОМУ ЗАХИСНИКУ КОСТЯНТИНУ МАНДРИЦІ
14 березня у Білогорілці на будівлі місцевої школи відкрили меморіальну дошку воїну, уродженцю села Мандриці Костянтину Олександровичу.
Символічно, що ця пам’ятна для села і його жителів подія відбулася у день, коли наше суспільство вшановує українських добровольців – людей, які у скрутну для країни хвилину за покликом власного серця стали на захист рідної землі. Бо саме таким і був Костянтин Мандрика – з перших днів повномасштабного вторгнення він з мисливською рушницею в руках з’явився у Оперативний штаб із забезпечення безперервної роботи комунальних служб, закладів та установ, безперебійної життєдіяльності Лохвицької територіальної громади з захисту цивільного населення, сформований на чолі з міським головою Віктором Радьком. Разом з іншими небайдужими лохвичанами Костянтин Мандрика, відслідковуючи пересування колон ворожої техніки, охороняв громадський порядок, щоб не допустити мародерства, яке могло б статися в місті в разі виникнення загальної паніки.
На урочистому заході, який відбувся на подвір’ї Білогорільської школи, багато людей зі смутком і теплом у серці згадували Костянтина Мандрику, бо незважаючи на те, що з родиною він мешкав у місті Лохвиця, зв’язків із рідним селом, де ріс і навчався, ніколи не поривав.
Він народився у селі Білогорілка 25 жовтня 1988 року. У 2004 році закінчив загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, потім – Полтавське ПТУ №3, отримавши спеціальність слюсаря. У 2007 – 2008 рр. проходив військову строкову службу. Після повномасштабного ворожого вторгнення російської федерації 5 квітня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Мав звання старшого солдата, служив на посаді стрільця.
2 липня 2022 року страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла Лохвицьку громаду – військовослужбовець Збройних сил України Мандрика Костянтин Олександрович під час ворожого артилерійського обстрілу отримав осколкове поранення, несумісне з життям. Бійцю було лише 33 роки…
Всі, хто знав Костянтина, запам’ятали його як доброго, щирого чоловіка, доброзичливого товариша, справжнього трудівника, який не боявся ніякої роботи. Для родини він був турботливим сином, люблячим чоловіком та батьком з великої літери для доньки Мілани. Він був патріотом своєї України і виконав свій обов’язок перед Батьківщиною. Для всіх Костянтин – один з тих Героїв, якому ми щодня маємо дякувати за ясне сонечко та блакитне небо, за віру в Перемогу.
Почесну місію відкриття меморіальної дошки загиблому воїну Костянтину Мандриці виконав староста Білогорільського старостату Юрій Плюйко.
Згадуючи Костянтина, вклоняючись його подвигу і дякуючи за мужнього сина мамі, перед присутніми виступили Лохвицький міський голова Віктор Радько, представник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Коломієць, староста Білогорільського старостату Юрій Плюйко директор Білогорільської ЗОШ І-ІІ ступенів Оксана Храпаль, перший учитель Костянтина Мандрики Анатолій Храпаль та колишній класний керівник загиблого воїна Людмила Паламарчук.
Червоною ниткою у всіх виступах пройшли слова: допоки ми живі – житиме пам'ять про нашого Героя. Костянтин з меморіальної дошки зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуючи кожному, що він віддав життя, аби ми жили в мирній, квітучій Україні. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це шана і гордість за нашого Героя.
На знак поваги і підтримки рідним, мамі Людмилі Петрівні та дружині загиблого Наталії Миколаївні було вручено букети квітів.
Схиливши голови перед світлою пам’яттю Костянтина Мандрики і всіх українців, які віддали своє життя за незалежність і територіальну цілісність України, присутні завмерли у скорботній хвилині мовчання…
А потім було безліч сліз, дорослих і дитячих, і безліч квітів, які лягли на столик під меморіальною дошкою нашому захиснику, старшому солдату Костянтину Олександровичу Мандриці з позивним «Маврик». Слава і вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
