ЛОХВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ З ВОЇНОМ ОЛЕГОМ БУЯКІНИМ
6 червня Лохвицька громада провела у засвіти загиблого Героя – мешканця села Лука, бійця Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького солдата Буякіна Олега Віталійовича.
У місті Лохвиця, селах Млини, Юсківці та Лука люди з квітами навколішки живим коридором зустрічали кортеж з тілом загиблого воїна, усвідомлюючи, що саме завдяки таким хлопцям як Олег, ми щодня отримуємо право на вільне життя у своїй вільній країні. Він опинився на фронті з власної доброї волі, сам прийняв рішення стати на захист України, коли почалося повномасштабне вторгнення військ російської федерації. Для цього повернувся із-за кордону. Бо не міг діяти інакше у лихий для рідної країни час.
Олег Буякін народився 20 вересня 1996 року у селі Білогорілка. Після закінчення 9 класів місцевої школи у 2012 році вступив до Решетилівського професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. З 2014 року працював за професією у фірмі «Укртранс» м. Київ. У вересні 2020 року переїхав у село Лука. Перед війною трудився за кордоном. Коли ворожі російські війська вторглися на територію України, Олег Буякін за покликом серця став у в ряди воїнів-добровольців.
Непоправне сталося 3 червня 2023 року в районі населеного пункту Авдіївка на Донеччині. Під час мінометно-артилерійського обстрілу боєць отримав травми, які виявилися не сумісними з життям…
Невимовним є біль від усвідомлення, що йдуть у засвіти найкращі, молоді і сильні, ті, кому б творити Україну, будувати її майбутнє. Натомість вони стають нашою історією, героїчною пам’яттю і вічним болем…
Траурний мітинг пам’яті загиблого воїна Олега Буякіна відбувся на кладовищі у селі Лука. Його вела староста Лучанського старостинського округу Світлана Калач.
Сліз, пролитих рідними, друзями, знайомими і односельцями за загиблим – не злічити, як і теплих слів, сказаних на його адресу, та вдячності від усвідомлення того, що саме такі воїни рятують Україну і кожному з нас дають надію на Перемогу, мирне і спокійне майбутнє.
Розділяючи непоправне горе родини, перед присутніми на жалобному мітингу виступили Лохвицький міський голова Віктор Радько та кум, товариш і побратим загиблого Валерій Савченко.
Полеглому воїну, якому назавжди залишиться лишень 26 років, віддали останні військові почесті. Заступник начальника другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Радаєв вручив Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини, сестрі загиблого – Юлії. На честь солдата Олега Буякіна небо над селом Лука пронизав трикратний стрілецький салют…
Лохвицька громада співчуває всім рідним і близьким, а найперше батькам Аллі Михайлівні та Віталію Анатолійовичу, сестрі Юлії, які втратили найріднішу людину – сина і брата. Важко знайти слова втіхи, але хай добрий та світлий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і навіки залишиться у серцях всіх, хто його знав, любив і шанував. Низько схиляємо голови в пошані перед Героєм, який боровся за Перемогу над ворогом і віддав своє молоде життя за мирне, сонячне небо над Україною. Слава Герою! Вічна пам'ять його світлій душі!
