ЛОХВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ З ПОМЕРЛИМ ВОЇНОМ ВОЛОДИМИРОМ ЛЯШЕНКОМ

  • 223

           19 серпня Лохвицька громада  схилила голови у жалобі за померлим під час виконання військового обов’язку військовослужбовцем, молодшим сержантом Ляшенком Володимиром Сергійовичем.

          Спочатку місто Лохвиця, а потім село Гаївщина по маршруту руху траурного кортежу з тілом померлого воїна, схилили у журбі коліна, живим людським коридором проводжаючи свого земляка зі сльозами на очах встеленою квітами дорогою.

Багато односельців зібралися біля будинку загиблого, аби у гірку хвилину підтримати маму, дружину та всіх рідних, попрощатися з воїном, віддати данину його світлій пам’яті. 

Після молитовної відправи вдома, сотні людей, серед яких були побратими захисника, зібралися у траурну процесію. На сільському кладовищі відбувся мітинг вшанування пам’яті воїна. Поминальний захід вела староста Васильківського старостинського округу Валентина Петрашева.

 Співчуттям, жалем за померлим, якого поважали у рідному селі,  був пронизаний  жалобний мітинг на місці останнього земного спочинку воїна, який пішов у засвіти в 41 рік.

Ляшенко Володимир Сергійович народився у селі Гаївщина 14 липня 1982 року. Після закінчення місцевої школи навчався у Заводському ПТУ №32, де отримав спеціальність електрика. Пройшов строкову службу в рядах української армії.

          У мирному житті деякий час був приватним підприємцем, а з 2019 року  працював у КП «Добробут-сервіс» робітником благоустрою на території села Гаївщина.

          Староста Валентина Петрашева розповіла, що Володя завжди принципово і відповідально ставився до роботи, брав активну участь у роботі ЗДО «Казка», завжди допомагав, коли до нього зверталися з проханнями. Неодноразово обирався головою батьківського комітету.

Коли почалася війна, Володимир, не вагаючись, став на захист рідної землі у лавах ЗСУ і до останнього дня боронив її від окупантів. Мав звання молодшого сержанта, був командиром розрахунку. Із рядів вірних побратимів смерть вирвала воїна раптово. Це сталося 15 серпня 2023 року.     

         Поділяючи біль та горе рідних, до присутніх на мітингу звернувся голова Лохвицької територіальної громади Віктор Радько:

–24 лютого, коли почалася війна, ми змінилися всі. А 25 лютого троє друзів з однієї вулиці прийшли у «військкомат» і попросилися на фронт захищати нас з вами, свою домівку, свою сім’ю. Це Верета Леонід, Падалка Сергій, Ляшенко Володимир. І сьогодні ми проводжаємо востаннє вже третього з друзів. Складно уявити трагедію нашого народу, коли у одному маленькому селі ми прощаємося з третьою молодою людиною. Цим хлопцям було по 40 років. Їм би ростити дітей, радіти їх успіхам. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо ті звірства, які скоїла росія. Ми пам’ятаємо свою історію і нічого не хочемо мати з ними спільного за те горе, що принесли  вони  нам,  нашому народу. Сьогодні вони вбивають нас тільки за те, що ми є українці! Слава нашому Герою! Слава Україні.

        Від імені трудового колективу КП «Добробут-сервіс», з прощальним словом виступив директор підприємства Костянтин Гармаш:

–За час роботи Володимир Ляшенко проявив себе як добросовісний, надійний та відповідальний працівник. Нехай добрий, світлий, спомин про нього залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив і шанував. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, яка була світлою у житті. Проте спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи, будуть з нами завжди.

На траурному мітингу воїну віддали останні військові почесті. Начальник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Андрій Радаєв вручив Державний Прапор України з домовини бійця його дружині Яні Миколаївні. У честь молодшого сержанта Володимира Ляшенка у небі над Гаївщиною пролунав трикратний стрілецький салют.

          Вся Лохвицька громада схиляє голови у жалобі та щиро співчуває родині воїна –  мамі Ніні Петрівні, дружині Яні Миколаївні, синочку Богдану, донечкам Мирославі і Анні, брату Олександру Сергійовичу, рідним і близьким воїна. Пам’ять про нашого захисника Володимира Ляшенка, який поклав своє життя за те, щоб Україна була вільною, назавжди залишиться в серцях людей! Герої української землі не вмирають, бо світла згадка про них буде жити вічно в пшеничних полях та синьому небі України!