У СЕЛІ БІЛОГОРІЛКА ВІДКРИЛИ ПАМ’ЯТНУ ДОШКУ ЗАГИБЛОМУ НА ДОНЕЧЧИНІ ДОБРОВОЛЬЦЮ ОЛЕГУ БУЯКІНУ

  • 54

          У війні з росією Україна платить високу ціну за свою незалежність. Наш священний обов’язок – шанувати подвиг Героїв, що повертаються додому на щиті. Сьогодні, 10 жовтня 2023 року, у Білогорільській ЗОШ І-ІІ ступенів поряд з меморіальною дошкою колишнього випускника, загиблого Героя Костянтина Мандрики, з’явилася ще одна пам’ятна дошка полеглого Героя – бійця Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького солдата Олега Віталійовича Буякіна, який влітку цього року загинув на Донеччині. 

          На урочистостях на шкільному подвір’ї, де промайнули роки дитинства і ранньої юності  воїна, його односельці, вчителі і учні школи зі  сльозами на очах і теплом у серці згадували Олега Буякіна, бо незважаючи на те, що  він  переїхав  у сусіднє село Лука, зв’язків із рідною Білогорілкою не поривав.

          Він народився тут 20 вересня 1996 року. Після закінчення 9 класів у  2012 році вступив до Решетилівського професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. З 2014 року працював за професією у фірмі «Укртранс» м. Київ. У вересні 2020 року переїхав на постійне місце проживання у село Лука.

          Коли російські війська вторглися на територію України, Олег Буякін за покликом серця  пішов у ряди воїнів-добровольців, сам прийняв рішення стати на захист України. Для цього повернувся із-за кордону. Бо не міг діяти інакше у лихий для рідної країни час. Він любив Україну, хотів помститися рашистам за те зло, яке вони принесли нашому народу, і захистити тих, хто не може захиститися сам.

          Непоправне сталося 3 червня 2023 року в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Під час мінометно-артилерійського обстрілу боєць отримав травми, несумісні з життям. Олегу Буякіну було лише 26 років…

          Добрий, веселий, щирий. Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити, підняти настрій, ніколи не відмовляв у допомозі, всі його любили і поважали. Мріяв, що повернеться з війни і відсвяткує з усіма друзями нашу перемогу.

          «Я у будь-якому випадку повернуся!» – казав він матері, телефонуючи з війни, повторював щиро, з усмішкою та впевненістю в голосі, що буде саме так. Але не судилося…

          Болючим є  усвідомлення того, що війна забирає у засвіти найкращих, молодих і сильних, тих, кому б належало творити Україну, будувати її майбутнє, виховувати дітей. Згадуючи Олега, вклоняючись його подвигу і дякуючи за мужнього сина і брата його рідним – мамі Аллі Михайлівні, батьку Віталію Анатолійовичу, сестрі Юлії, – перед присутніми виступили секретар Лохвицької міської ради Тетяна Даценко, представник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Геннадій  Токар, староста Білогорільського старостинського округу Юрій Плюйко, директор Білогорільської ЗОШ І-ІІ ступенів Оксана Храпаль.

          Почесну місію відкриття меморіальної дошки загиблому воїну Олегу Віталійовичу Буякіну виконав його батько – Віталій Анатолійович.

          Схиливши голови перед світлою пам’яттю і подвигом славних синів України – наших земляків та всіх загиблих в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України, присутні завмерли у скорботній хвилині мовчання…

          А потім було безліч квітів, що лягли під меморіальною дошкою нашому захиснику, солдату Олегу Буякіну, який загинув заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої країни.  Слава і вічна пам’ять Герою!