ЛОХВИЧАНИН ОЛЕКСАНДР ЦИСЬ – НАВІКИ В СТРОЮ

  • 452

Запекла, кровопролитна битва за Україну триває вже 610-й день. Все частіше надходять з лінії фронту сповіщення про  загибель військових. Все більше стає матерів, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.

І  на нашій рідній  Лохвиччині не встигають висихати сльози за полеглими воїнами-захисниками. 22 жовтня у селі Токарі  громада провела у засвіти старшого сержанта Кочергу Юрія Миколайовича. Завтра, 27 жовтня у селі Лука прощатимемося із загиблим  солдатом Головком Володимиром Володимировичем.

А сьогодні, 26 жовтня, навіки додому на щиті повернувся лохвичанин, старший солдат Цись Олександр Миколайович.

Сотні жителів міста Лохвиця та громади прийшли вшанувати подвиг Героя – живим коридором, навколішки зустрічали траурний кортеж вулицями Незалежності, Героїв України до будинку на вулиці Дунаєвського, де мешкав загиблий. Невимовно тяжко прощатися з молодими, сильними, відважними земляками, які ціною власного життя відстоюють нашу свободу. Плакали люди гіркими сльозами, плакало за захисником і небо, прощаючись з ним рясними краплями дощу.

Після молитовної відправи вдома, яку проводили священики ПЦУ, траурна процесія рушила на Благовіщенське кладовище. Там заупокійна молитва за убієнного воїна була продовжена у каплиці «Всіх святих».

На кладовищі бійцю 110 ОМБ старшому солдату Цисю Олександру Миколайовичу віддали останні військові почесті. На його честь пролунав трикратний стрілецький салют. Державний Прапор України, який покривав домовину загиблого, представник Миргородського РТЦК та СП майор Геннадій Токар вручив мамі Героя Тетяні Сергіївні.

Співчуттям, жалем за полеглим був пронизаний жалобний мітинг на місці останнього спочинку воїна, який пішов у засвіти  молодим.

Народився Олександр Цись 4 вересня 1982 року. У рідному місті навчався у Лохвицькій ЗОШ №2. Потім – у Червонозаводському ПТУ №32.  У мирному житті працював слюсарем на ГКС-33.

У лави Збройних сил України Олександр Цись став із першого дня повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України  – з 24 лютого 2022 року. Спочатку служив у роті охорони, згодом у званні старшого солдата  на посаді стрільця-санітара брав участь у боях з російським ворогом, відстоюючи незалежність і територіальну цілісність нашої країни. 

21 жовтня 2023 року під населеним пунктом Авдіївка, яку осатанілі російські окупанти намагаються стерти з лиця землі, під час мінометного обстрілу з боку противника військовослужбовець Збройних сил України, старший солдат Цись Олександр Миколайович загинув. Лише недавно, у вересні, йому виповнився 41 рік…

Поділяючи біль і горе рідних, спогадами про Олександра Цися поділилася директор Лохвицької ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів Олеся Юріївна Солохіна:

–Трагедія цієї війни дісталася і до нашої школи.  Саша – наш перший випускник, який віддав своє молоде життя за тихі ночі і спокійні ранки кожного з нас. Спогади про нього лише світлі. Відкритий, простий, щирий, завжди усміхнений, доброзичливий здатний бачити в людях лише добре. Так виховали його в сім’ї – не кривити душею, відверто казати правду у вічі, поводитися порядно. Він любив своїх однокласників і вчителів, завжди прагнув спілкування. Саша був готовий прийти на допомогу будь-якої миті і, мабуть, саме ця риса найбільше розвинулася останнім часом,  адже з першого дня війни він став на захист кожного з нас. Він виріс мужнім, сильним, відважним чоловіком, справжнім патріотом своєї країни. Ми щиро співчуваємо родині загиблого воїна. Нехай українська земля буде тобі, Сашо, лебединим пухом, а пам'ять про тебе палає у наших серцях!

Прощальні слова над домовиною воїна прозвучали від першого заступника Лохвицького міського голови Сергія Юрійовича Шрамка: 

–Сьогодні ми зібралися на цьому скорботному місці, аби провести в останню земну дорогу земляка, який мужньо, до останнього подиху боронив Україну від російського агресора, – Цися Олександра Миколайовича. Наш Герой з великою сміливістю та самовідданістю захищав Батьківщину, її незалежність, спокій та майбутнє кожного з нас. Його душа була наповнена патріотизмом та любов’ю до своєї країни. Він пожертвував своїм життям, щоб ми могли жити в мирі та свободі на своїй рідній святій українській землі. Лохвицька громада безмежно сумує разом з рідними, близькими і знайомими Олександра! Розділяємо біль непоправної втрати і висловлюємо глибокі співчуття мамі Тетяні Сергіївні, сестрі Людмилі Миколаївні, близьким, друзям, колегам, всім, хто знав і поважав Олександра як доброзичливу і щиру людину. Немає і не буде жодних виправдань діям росії – країни терориста. Немає прощення. Немає шляху для примирення із тими, на чиїх руках кров сотень тисяч українців. Сильнішою за ненависть є тільки наша віра у перемогу. Завдяки мужнім оборонцям, таким як Олександр, Україна вистоїть у цій війні заради вільного майбутнього кожного наступного покоління своїх дітей. Вічна слава і незгасна, світла пам'ять захиснику рідної землі, оборонцю української держави воїну Цисю Олександру! Слава Україні!

Місце останнього спочинку для Олександра Цися обране поряд із могилою воїна Володимира Голуба, який загинув на Донеччині у березні 2023 року. Відсьогодні на Благовіщенському кладовищі замайоріли два Державних Прапора України…