НАВІКИ У НЕБЕСНІЙ ВАРТІ – СОЛДАТ ВОЛОДИМИР ГОЛОВКО

  • 141

          Лохвицька громада одного за другим проводжає у засвіти захисників, які полягли в боях за Україну. Лише вчора зі сльозами на очах і нестерпним болем у душах ми попрощалися із лохвичанином, старшим солдатом Олександром Цисем.  А сьогодні, 27 жовтня у жалобі Лохвиччина схилилася перед солдатом Головком Володимиром Володимировичем з  села Лука. Живий коридор із стоячих навколішки мешканців простягався сьогодні містом Лохвицею, селами Млини, Юсківці, Лука. Там, біля адмінбудівлі Лучанського старостинського округу,  розпочалася церемонія прощання із захисником, який віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність України, за вільне теперішнє і майбутнє свого народу.

          Після заупокійної  відправи священиків ПЦУ, сформувавшись у траурну процесію, сотні людей рушили на кладовище. На місці останнього спочинку воїна відбувся мітинг вшанування його пам’яті. Жалобний захід вела староста Світлана Калач. Добре знаючи покійного, вона розповіла, яким був за життя полеглий   у російсько-українській війні односельчанин.

           Володимир Головко народився 13 квітня 1970 року в м. Лохвиця. Після закінчення 8-ми класів Лохвицької школи №3 вступив на навчання до Миргородського ПТУ, де здобув професію тракториста. Після закінчення училища працював на Юсківському паливному складі. Останні 13 років проживав у селі Лука. До лав Збройних сил України по мобілізації був призваний 17 січня 2023 року.  Військову службу проходив у званні солдата.

          13 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівка Куп’янського району Харківської області внаслідок танкового та артилерійського обстрілу противником Володимир Головко отримав тяжкі поранення. У госпіталі, куди він був доставлений з вибуховими травмами, серце нашого земляка завмерло навіки… З тої миті тепер йому назавжди  53…

          Село Лука пам’ятає Володимира Головка спокійним і скромним, чемним і доброзичливим, сумлінним і трудолюбивим чоловіком. Для громади віднині і навік – він один з тих героїв, патріотів, самовідданості яких ми завдячуємо тихими ночами і спокійними ранками на нашій рідній українській землі.

          – Ми ніколи не маємо забувати, якою високою ціною  нам дістається свобода.  Ми повинні пам’ятати подвиг воїнів, адже вони віддали за нас найцінніше, що в них було  – свої життя! – сказав, виступаючи із прощальним словом Лохвицький міський голова Віктор Радько.

            На кладовищі бійцю 32 окремої механізованої бригади,  солдату Головку Володимиру Володимировичу віддали останні військові почесті. На його честь пролунав трикратний стрілецький салют. Державний Прапор України, який покривав домовину з тілом загиблого, старший офіцер мобілізаційного відділення Миргородського РТЦК та СП майор Геннадій Токар вручив  родині загиблого. На спомин про подвиг Героя український стяг прийняла Алла Аскольдівна Конончук.

          Неможливо загоїти біль втрати дорогої людини. Лохвицька громада безмежно сумує і висловлює співчуття його сину Рустаму, сестрі Ользі Володимирівні, всім рідним і близьким полеглого захисника.

          Хай добрий та світлий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і навіки залишиться у  серцях всіх, хто його знав, любив і шанував. Низько схиляємо голови в пошані перед Героєм, який боровся за Перемогу над російським ворогом і віддав своє життя за мирне, сонячне небо над Україною. Відтепер він навік – у небесній варті.  Вічна пам'ять його світлій душі! Слава Герою!