НАВІКИ В НЕБЕСНІЙ ВАРТІ: СОЛДАТ ОЛЕКСАНДР СИРОТКІН

  • 116

          15 грудня наша громада схилила голови у жалобі – місто Лохвиця прощалося із загиблим військовослужбовцем Збройних сил України, солдатом Олександром Сироткіним, який загинув від рук російських катів. Він служив вірою і правдою за нашу Україну, боровся на полі бою за її незалежність, за спокій сердець та майбутнє кожного з нас.

          Живим коридором вулицями міста лохвичани зустрічали траурний  кортеж з тілом воїна, зі сльозами на очах схилили у журбі коліна, віддаючи йому останні землі почесті.

Після молитовної відправи вдома, яку проводили священики Православної церкви України,  всі, хто прийшов провести воїна Олександра Сироткіна,  зібралися у траурну процесію. Заупокійна молитва за світлу душу убитого захисника продовжилася на Благовіщенському кладовищі у каплиці «Всіх святих». 

      Траурний мітинг пам’яті Героя відбувся на місці останнього спочинку – поряд з могилами загиблих Героїв Володимира Голуба і Олександра Цися. Люди плакали, усвідомлюючи, яку високу ціну віддають  захисники за  нашу свободу на рідній землі.

          Олександр Сироткін народився 9 липня 1992 року у місті Лохвиця. У 2006 році закінчив Лохвицьку загальноосвітню школу №3. Потім навчався у Заводському професійно-технічному училищі №32 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору». Трудовий шлях розпочав на підприємстві «Полтавське сонечко», потім працював в комунальному підприємстві «Лохвиця-сервіс». Олександр Сироткін був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації 3 квітня 2022 року. Військову службу проходив у званні солдата.

          У березні 2023 року, у важких боях на території міста Лиман Краматорського району Донецької області боєць потрапив у полон, повернутися з якого йому не судилося. 13 березня 2023 року на Луганщині він був розстріляний безжальними російськими  катами.

          У квітні, після чергового обміну з країною-агресором, тіло Олександра  передали  його бойовим  побратимам. А вже його прибуттю у рідну Лохвицю передувала кількамісячна генетична експертиза… Сьогодні мужній воїн, солдат Олександр Сироткін повернувся, щоб залишитися в рідному місті назавжди…

          Поділяючи біль та горе рідних, на мітингу  виступила секретар Лохвицької міської ради Тетяна Даценко:

 –Ми знаємо високу ціну нашої свободи і відчуваємо смуток і гордість. Смуток за те, що ніхто не в силах повернути матері сина, гордість – що є такі сини України – справжні патріоти, і матері, які виховали своїх дітей такими. Низький уклін вам, Наталіє Володимирівно!

          –Важко сприймати смерть наших молодих, повних сил і надій захисників. Олександр був доброзичливим хлопцем, добрим другом і товаришем. Але головне – він був вірним сином України! –  сказала на мітингу директор Лохвицької ЗОШ №3 Олена Колєнова.

           На кладовищі воїну віддали останні військові почесті. Начальник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Андрій Радаєв вручив Державний Прапор України з домовини бійця його матері Наталії Володимирівні. У честь  солдата  Олександра Сироткіна у небі над Лохвицею пролунав трикратний стрілецький салют.

            Кожен мешканець Лохвицької міської територіальної громади схиляє голову перед відважністю, стійкістю та патріотизмом нашого Героя-земляка та висловлює глибокі співчуття матері Наталії Володимирівні, брату Дмитру, всім рідним і близьким загиблого. Ім’я Сироткіна Олександра Олександровича буде вписане в історію нашої громади.  І назавжди в людських серцях збережеться світла пам’ять про мужнього захисника, Героя, якому віднині  і навіки 30… Бути воїном – жити вічно!