ЛОХВИЧЧИНА ПРОВЕЛА У ЗАСВІТИ ПОМЕРЛОГО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ, ПІДПОЛКОВНИКА ОЛЕКСАНДРА ШУПИКА

  • 96

          Гірким болем у серцях жителів Лохвицької громади озвалася сумна звістка про те, що під час військової служби помер наш земляк, захисник України, підполковник Шупик Олександр Іванович, мешканець міста Кривий Ріг. Сьогодні, 30 січня, люди прощалися ним у селі Васильки, де проживають його  родичі.

          Після  молитовної відправи вдома, похоронна процесія рушила до сільської церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Отець Всеволод Бігун провів там відспівування за упокій душі померлого воїна та на спомин всіх загиблих захисників України.

          На сільському кладовищі відбувся траурний мітинг пам’яті підполковника  Шупика Олександра Івановича. Наш земляк народився 6 лютого 1964 року  в с. Пісочки.  Закінчив школу і, обравши для себе професію, вступив у  військове училище.   Маючи за плечима 20 років військової служби, пішов на заслужений відпочинок. Після служби в 17 танковій бригаді міста Кривий ріг по контракту призвався в армію, був учасником  АТО.  Контракт закінчився і можна було б спокійно відпочити, та розпочалося   широкомасштабне російське  вторгнення. І Олександр Іванович  продовжує службу в 151 мотострілковій бригаді на посаді заступника начальника штабу батальйону. На превеликий жаль,  вранці  29 січня 2024 року, Шупик Олександр Іванович раптово помер…

           – Недовга доля не оминула Олександра Івановича, – сказала на мітингу  у прощальному виступі секретар Лохвицької міської ради Тетяна Даценко. – Та ми знаємо, що він робив усе від нього залежне, аби нога клятого окупанта не топтала нашу рідну українську землю. За його плечима – два десятки літ професійної військової служби, участь у бойових діях на сході нашої під час Антитерористичної операції по захисту незалежності і територіальної цілісності України. Обов’язок військового – захищати Батьківщину – покликав на службу Олександра Івановича, коли клята російська орда підступно напала на українську землю. До свого останнього земного подиху він залишався вірним військовій присязі, незламним  воїном російсько-української війни, захисником, який боровся за свободу Батьківщини, захищав незалежність своєї країни і волю рідного народу. Навіки пам’ять про захисника України підполковника Шупика Олександра Івановича буде жити у людських серцях. Безмежна вдячність і низький уклін військовослужбовцям Збройних сил, які щодня наближають нашу перемогу! Слава Україні!

          На сільському кладовищі востаннє померлому  військовослужбовцю, підполковнику Шупику Олександру Івановичу віддали військові почесті.  Командир роти охорони другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки  капітан Юрій Терещенко вручив  дружині  військовослужбовця Лілії Миколаївні Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь військовослужбовця пролунав трикратний стрілецький салют…

          Важко знайти слова втіхи  рідним Олександра Івановича –  дружині Лілії Миколаївні,  доньці  Олені, внучці  Маргариті, всім близьким людям.  Жителі Лохвицької громади розділяють разом з ними горе  і невимовний біль тяжкої втрати, що пронизує душі.  Хай добрий, світлий спомин про нашого земляка стане сильнішим за смерть, і назавжди залишиться в пам'яті рідних, колег, друзів та всіх, хто знав і поважав  Олександра Івановича. Хай з миром спочиває у засвітах вірний син України!