ЛОХВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ У ДТП СОЛДАТОМ ВЛАДИСЛАВОМ ПАВЛЕНКОМ
Захисники України помирають не лише від рук ворога. 24 березня 2024 року Лохвицька громада проводжала у засвіти військовослужбовця за контрактом Павленка Владислава Володимировича, життя якого трагічно обірвала автомобільна аварія. На початку цього місяця Владиславу виповнився 21 рік…
Жителі м. Лохвиця прихилили коліна перед траурним кортежом, який проїхав містом до Благовіщенської церкви. Отець Всеволод Бігун зі священнослужителями здійснив відспівування воїна Владислава та здійняв до Бога спільну молитву на спомин душ захисників, які віддали життя за волю України.
Після цього кортеж з тілом захисника живим коридором аж до рідної хати зустрічали жителі села Гаївщина. Відспівування загиблого продовжилося вдома. Сотні охоплених горем людей зі сльозами на очах прийшли попрощатися з Владиславом. Серед них – односельчани, однокласники, друзі, товариші, побратими.
На сільському кладовищі відбувся мітинг пам’яті воїна. Траурний захід вела староста Васильківського старостинського округу Валентина Петрашева, яка розповіла присутнім про життєвий шлях воїна.
Народився Павленко Владислав Володимирович 6 березня 2003 року в селі Харківці Гадяцького району. До 5 класу Владислав навчався в Гадяцькій школі-інтернаті, потім 2 роки – в Лохвицькій гімназії №1, 8-9 класи – у Заводській ЗОШ №2. Після цього вступив у Гадяцьке вище професійно-аграрне училище.
Влад мріяв бути поліцейським, але коли йому запропонували стати військовим, без вагань згодився. 26 лютого 2023 року Павленко Владислав призваний на військову службу за контрактом та відправлений на навчання до Полтавського обласного збірного пункту. Згодом був направлений на навчання в Британію. Повернувшись в Україну, служив на Донеччині, в Костянтинівці, пізніше сумлінно виконував військовий обов’язок під Авдіївкою.
У Влада зародилася мрія придбати власне авто, яка невдовзі здійснилася. Будучи справжнім воїном, а також відданим турботливим сином, відданим братом, щовечора телефонував додому. Проте розмови були не багатослівними. «Все добре», – завжди казав рідним. Щоденні мамині щирі молитви та усвідомлення того, що його чекають вдома, допомагали молодому воїну переносити труднощі.
У житті Влад любив футбол, займався спортом у вільний час. Прагнув створити сім’ю, та не судилося…
21 березня 2024 року в дорожньо-транспортній пригоді на Донеччині, на відрізку автодороги Білицько-Родинське Покровського району, Павленко Владислав Володимирович загинув. Шансів вижити не було…
Непомірним жалем за молодим непрожитим життям були пронизані прощальні виступи Лохвицького міського голови Віктора Радька та депутата міської ради від Васильківського старостинського округу Ніни Марченко. Звучали співчуття рідним, зокрема мамі та цивільній дружині Владислава, яка носить під серцем його дитя…
З почестями прощалися з бійцем військові. Трикратний стрілецький салют пронизав небо над селом. Почесна варта зняла з домовини Державний Прапор України і начальник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Андрій Радаєв вручив мамі воїна український синьо-жовтий стяг, якому до останнього подиху залишався вірним її мужній син.
Із глибоким смутком у серцях Лохвицька громада співчуває рідним воїна – мамі Віті Іванівні, цивільній дружині Марині, братам Максиму і Олександру, бабусі Тетяні Василівні, вітчиму Олександру Вікторовичу, близьким, знайомим і побратимам, всім, для кого передчасна смерть воїна стала болючою сердечною раною.
Вічна і світла пам'ять захиснику, мужньому сину України, солдату Владиславу Павленку, який поклав на вівтар перемоги своє молоде життя!
