ЛОХВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ГЕРОЄМ ВОЛОДИМИРОМ ШАПОВАЛОВИМ
Третій рік Україна потерпає від кривавої війни, в якій московська орда прагне знищити нашу незалежну державу, загарбати нашу землю, стерти з її лиця нашу націю, кожного, хто зветься українцем.
«Рускій мір» і його посіпаки, які колись називали нас меншими братами, ракетними обстрілами, катуваннями і вбивствами мирного населення показують свою справжню звірячу сутність.
На нашому захисті міцною, незламною стіною стоять мужні українські воїни. Обороняють, наступають, день за днем відвойовують захоплені ворогом міста і села. За наші спокійні світанки платять найдорожчим – пролитою кров’ю і власним життям!
Ось і знову нестерпне, невимовне горе і пекучий біль принесла війна на нашу лохвицьку землю – з поля бою на щиті додому повернувся наш захисник – Шаповалов Володимир Леонідович.
Сьогодні, 1 жовтня, Лохвицька громада схилила голови у жалобі за загиблим воїном. Люди, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж у місті Лохвиця, коли той востаннє віз загиблого воїна до рідної домівки. Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких та знайомих загиблого, які прийшли провести його в останню путь.
Народився Володимир Шаповалов 08.04.1970 року у селі Новофедорівка Добропільського району Донецької області. Навчався у Новофедорівському інтернаті. У 2008 році переїхав у село Червоний Маяк Дніпропетровської області. У 2016 році із сім’єю переїхав у село Білогорілка Лохвицького району, де і проживав до початку повномасштабного вторгнення.
З початком війни за покликом серця вступив до Збройних Сил України. Проходив службу у званні солдата.
11.09.2024 року під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час агресії російської федерації, отримавши поранення несумісне з життям, загинув…
Останні військові почесті воїну віддали на кладовищі села Білогорілка Лохвицького району. В його честь пролунав трикратний стрілецький салют, а начальник відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Юрій Коломієць вручив Державний Прапор України, який почесна варта урочисто зняла з домовини загиблого, його дружині.
Під час траурного мітингу, який проводила директор Білогорільського Будинку культури Антоніна Симоненко, до присутніх звернувся керуючий справами Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Леонід Верескун:
- Там, у мирному житті, чи задумувалися ми, що таке війна? Відповідь на це питання тепер знає кожен мешканець нашої громади. Це руїни, біль, страх, вогонь, тіла вбитих… Але ми вистоїмо! Наш народ незламний! Наша країна непереможна! Слава Україні!
Символічним є те, що данину пам’яті Захиснику віддали в День Захисників і Захисниць України та в день, коли наші пращури-козаки відзначали свято Покрови Святої Богородиці. Як в давні часи, так і зараз, смерть на полі бою за свою державу є виявом найбільшого подвигу, найвищої жертовності. Адже воїни – це люди, які ставлять Батьківщину понад власне життя, і Володимир Шаповалов здійснив цей найбільший подвиг справжнього чоловіка. Назавжди його ім’я буде вписане в історію України, як воїна – Героя.
Відчуття жалоби невиліковне. Воно живе із нами щодня, із кожною новою звісткою про загибель Захисника України. Не потрібно глушити в собі це почуття – воно допоможе всім нам зберегти пам’ять про ціну цієї свободи.
Герої української землі не вмирають, і світла згадка про них буде жити вічно в широких пшеничних полях та синьому небі України!
Вічна слава Герою! Слава Україні!
