І В СПОГАДАХ ГЕРОЇ ОЖИВУТЬ….
953 день війни….
953 день невимовного болю і втрат….
Війна змінила життя мільйонів людей, залишивши за собою сльози, руїни і непоправні втрати. Немає сім’ї, яку б не торкнулося це лихо, і немає серця, яке б не зболіло від звістки про загибель воїна. Війна – це не просто битви на полі бою. Це розбиті родини, нескінченна туга і незгасний біль у душах тих, хто втратив найдорожче….
Бутко Роман Анатолійович був одним із тих, хто мужньо встав на захист нашої країни. Він не мав жодного сумніву в тому, що його обов’язок - боронити рідну землю, свій народ, свою родину. Його відданість і сміливість завжди будуть прикладом для нас усіх.
Він народився 13 березня 1990 року у селі Гудими Роменського району Сумської області. Згодом сім’я переїхала на Лохвиччину – у село Юсківці. Роман закінчив Лучанську загальноосвітню школу. Навчався у Сумському аграрному університеті на юридичному факультеті, який закінчив у 2016 році.
Роман Бутко був учасником антитерористичної операції на сході України, захищав її незалежність і територіальну цілісність.
Як працьовитого, відповідального, сумлінного і доброзичливого чоловіка знали Романа односельчани у мирному житті. Він працював як самостійник, допомагав людям у оранці городів, перевезенні власним транспортом.
Разом із дружиною виховував синочка, який народився у 2019 році. На другий день після повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 року, був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні солдата.
У скрутний для України час, воюючи на Херсонщині, він закривав собою від кривавого російського міра кожного з нас! 2 жовтня 2022 року під час ведення бойових дій на Херсонському напрямку в результаті мінометного обстрілу з боку противника він загинув… Йому назавжди 32…
Лохвиччина пам’ятає… Лохвиччина ніколи не забуде своїх синів, які віддали своє життя за наші тихі ранки, за нашу свободу, за майбутнє наших дітей…..
Вічна слава Герою! Слава Україні!
