НАВІКИ В СТРОЮ….ЛОХВИЧЧИНА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ СЕРГІЯ КЛИМЕНКА
Сьогодні, 25 листопада 2024 року, наша громада попрощалася із Героєм, який загинув, захищаючи мир і свободу України – Клименком Сергієм Івановичем. Тіло захисника зустріли багатолюдним живим коридором, який простягнувся від міста Лохвиця до місця його останнього спочинку у селі Білогорілка.
На шляху похоронного кортежу через села люди виходили на узбіччя доріг, утворюючи живий коридор. Вони схиляли голови, віддаючи останню шану воїну, що став для нас символом мужності, самопожертви та любові до Батьківщини.
Останні військові почесті віддали загиблому на кладовищі села Білогорілка. На його честь пролунав трикратний стрілецький салют, а начальник відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Юрій Коломієць вручив Державний Прапор України, який почесна варта урочисто зняла з домовини загиблого, його дружині Аліні Василівні.
На жалобному мітингу, який проводив староста Юрій Плюйко, до присутніх з прощальним словом звернулися заступник Лохвицького міського голови Анатолій Лахач, класний керівник загиблого Іван Дерев’янко, побратим Сергія, а також мешканець села Криниця Валерій Іщенко, який зачитав пронизливі віршовані рядки.
Коли труну з тілом Сергія опускали в землю, над кладовищем пролунав прощальний гудок вантажівок. Колишні колеги-водії таким чином висловлювали свою шану і скорботу за загиблим товаришем.
Гучний сигнал розірвав тишу, ніби підкреслюючи вагу втрати. Це був їхній спосіб попрощатися з тим, хто до останнього подиху залишався надійною людиною – і в мирному житті, і на полі бою.
Лохвицька громада безмежно сумує від гіркоти тяжкої втрати. Розділяємо біль і висловлюємо глибокі співчуття дружині Аліні Василівні, сину Артему, доньці Ангеліні, мамі Ніні Іванівні, батькові Івану Миколайовичу, братам Віталію та В'ячеславу.
Хай Господь усім вам дасть силу перенести невимовну втрату!
Вічна пам’ять Герою!
