БІЛЬ ВТРАТИ: ЩЕ ОДИН ГЕРОЙ ВІДДАВ СВОЄ ЖИТТЯ В БОРОТЬБІ

         Ще одна страшна, чорна звістка сколихнула нашу громаду. З фронту прийшла жахлива новина  - ще один наш земляк, ще один наш Герой, віддав своє життя за свободу і незалежність України - Комірний Олександр  Михайлович, мешканець  нашої громади.

Ця клята війна знову забрала найдорожче – сина, брата ,коханого чоловіка і батька.

         Народився Олександр Михайлович 30 травня 1986 року у селі Христанівка, де виріс і проживав з батьками. Навчався та закінчив Васильківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів.У 2004 році був призваний на строкову службу у ЗСУ. Після служби в армії , у 2007 році Олександр одружився, в шлюбі народилася донька Вікторія та син Максим.  Але спільне життя з дружиною не вдалося. Олександр ,як добросовісний батько, продовжував піклуватися своїми дітьми, взяв на себе весь груз відповідальності за виховання та матеріальне забезпечення своїх дітей. Більший період часу діти проживали разом з батьком та бабусею.

У 2018 році Олександр знаходить своє кохання, одружується та разом з дружиною займається вихованням як своїх, так і дітей дружини. Дружна  любляча родина, гарні діти, хороші стосунки – все, що потрібно для щасливого та повноцінного життя.

         Олександр Комірний працює на різних роботах, в Києві на будівництві, в ТОВ «Максимко», КП «Добробут-сервіс». До моменту мобілізації у ЗСУ працював у Васильківській філії Лохвицької гімназії № 1 завгоспом. Але війна все перекреслила…

         1 червня 2023 року Комірний Олександр Михайлович був призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби у Чернігівську область.

         27 листопада 2024 року під час виконання військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу і незалежність, героїчно загинув.

         Олександр був надійним другом, активним учасником спортивних змагань. Добрий, спокійний, щирий, працьовитий, порядний, справедливий, люблячий батько – таким запам’ятають його однокласники, вчителі, колеги по роботі та односельці.

         Олександр Михайлович був справжнім патріотом, завжди стояв у перших рядах на передовій, був прикладом для своїх побратимів.

         Уся Лохвицька громада приносить  щирі співчуття рідним загиблого : матері  Маргареті Іванівні, дружині  Аліні Вікторівні, братам – Михайлу та Євгену, доньці Вікторії та сину Максиму.

Герої не вмирають, вони продовжують боронити нас з небес.