І В СПОГАДАХ ГЕРОЇ ОЖИВАЮТЬ…
Два роки тому війна забрала яскраву зірку з нашого небосхилу. Володимир Шевченко – він був другом, сином, братом, захисником. Людиною, яка не вагалася, коли Україна потребувала відданих сердець.
Його сміливість була незламною, а любов до рідної землі – безмежною. Він став стіною, що закрила нас від ворожої російської навали.
Народився Володимир Шевченко 28 листопада 1983 року в селі Мехедівка Безсалівської сільської ради.
Невдовзі сім’я Шевченків переїхала на постійне місце проживання у село Безсали. У 1989 році Володимир пішов до першого класу і 11 років навчався у Безсалівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2000 – 2004 рр. навчався у Березоворудському технікумі Полтавської державної аграрної академії. У 2002 році був призваний до лав Української армії, де з честю та гідністю пройшов строкову службу.
Потім повернувся в Безсали, продовжував жити в рідному селі з виїздом в місто Київ, де працював на будівництві, зокрема у ТОВ «Мегаполісбуд».
Після повномасштабного російського вторгнення, без краплі сумніву, став на захист Батьківщини – 27 лютого 2022 року, був мобілізований до лав Збройних сил України. У званні старшого сержанта служив на посаді кулеметника відділення кулеметного взводу стрілецької роти.
9 січня 2023 року на Донецькому напрямку під час ворожого артилерійського обстрілу серце воїна перестало битися навіки…
Поховали захисника 13 січня 2023 року на кладовищі в с. Безсали.
Час не здатен загоїти біль утрати, але пам’ять про нього живе в кожному, хто знав його, хто вдячний за свободу, виборену його кров’ю.
Світла і вічна пам’ять Герою!
