ЛОХВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ РОМАНОМ КОЗАЧКОМ
Сьогодні, 29 січня, Лохвицька громада провела у засвіти загиблого військовослужбовця ЗСУ Козачка Романа Михайловича. Це вже 61-ше життя, яке вирвала війна з нашої громади. 61 захисник, який не повернеться додому до своїх рідних. Мешканці Лохвицької територіальної громади зі сльозами на очах живим коридором зустрічали дорогою траурний кортеж з тілом полеглого, який востаннє повертався до рідної домівки.
Після поминальної відправи у храмі Святого Миколая Чудотворця у селі Токарі, поховальна процесія рушила на сільське кладовище, де загиблому віддали останні військові почесті. На його честь пролунав трикратний стрілецький салют, а старший офіцер відділення рекрутингу та комплектування 2 відділу Миргородського РТЦК і СП старший лейтенант Роман Ляш вручив Державний Прапор України, який почесна варта урочисто зняла з домовини загиблого, його матері.
На цвинтарі відбувся велелюдний скорботний мітинг. Рідні, друзі, знайомі, колеги по роботі, всі, хто знав і поважав Романа Козачка за життя, прийшли з ним попрощатися. Пекучий жаль і невимовна туга за обірваним кривавою війною життям пронизували всіх присутніх.
Виступаючи з прощальним словом, перший заступник Лохвицького міського голови Сергій Шрамко, староста Токарівського старостату Роман Краснолуцький, перша вчителька Любов Лисенко, висловили глибоке співчуття рідним загиблого –матері Вірі Іванівні, доньці Анні, братові Святославу, усім близьким і знайомим загиблого.
Навіки пам’ять про Захисника України Романа Козачка буде жити у людських серцях. Він – незламний воїн російсько-української війни, який боровся за свободу Батьківщини, захищав її незалежність. І саме такі люди є тими, хто дає нам надію. І ми обов’язково переможемо! Над нами буде мирне й чисте небо. Ми більше ніколи не почуємо сигналів тривоги, ніколи не ховатимемо дітей у підвалах. Наша країна відродиться, а пам’ять про наших Героїв житиме вічно!
СЛАВА УКРАЇНІ!
