І В СПОГАДАХ ГЕРОЇ ОЖИВАЮТЬ…
Сьогодні, 27 листопада, минає рік, відколи наша громада втратила свого Захисника – Комірного Олександра Михайловича. Рік болю, пам’яті й вдячності людині, яка віддала найдорожче заради нашого спокою та свободи. Він був тим, хто без вагань став на захист країни – і залишив слід, який не зітре час.
Народився Олександр Михайлович 30 травня 1986 року у селі Христанівка, де виріс і проживав з батьками. Навчався та закінчив Васильківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. У 2004 році був призваний на строкову службу у ЗСУ. Після служби в армії , у 2007 році Олександр одружився, в шлюбі народилася донька Вікторія та син Максим. Але спільне життя з дружиною не вдалося. Олександр ,як добросовісний батько, продовжував піклуватися своїми дітьми, взяв на себе весь груз відповідальності за виховання та матеріальне забезпечення своїх дітей. Більший період часу діти проживали разом з батьком та бабусею.
У 2018 році Олександр знаходить своє кохання, одружується та разом з дружиною займається вихованням як своїх, так і дітей дружини. Дружна любляча родина, гарні діти, хороші стосунки – все, що потрібно для щасливого та повноцінного життя.
Олександр Комірний працює на різних роботах, в Києві на будівництві, в ТОВ «Максимко», КП «Добробут-сервіс». До моменту мобілізації у ЗСУ працював у Васильківській філії Лохвицької гімназії № 1 завгоспом. Але війна все перекреслила…
1 червня 2023 року Комірний Олександр Михайлович був призваний на військову службу та направлений у Чернігівську область.
27 листопада 2024 року під час виконання військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу і незалежність, героїчно загинув.
Олександр був надійним другом, активним учасником спортивних змагань. Добрий, спокійний, щирий, працьовитий, порядний, справедливий, люблячий батько – таким запам’ятають його однокласники, вчителі, колеги по роботі та односельці.
Олександр Михайлович був справжнім патріотом, завжди стояв у перших рядах на передовій, був прикладом для своїх побратимів.
Пам’ять про нього – це не лише слова. Це наш щоденний обов’язок продовжувати жити гідно, підтримувати один одного і цінувати мир, за який він заплатив життям.
Шануємо. Пам’ятаємо. Не забудемо.
