ШАНОВНА ЛОХВИЦЬКА ГРОМАДО!

Дороги України сьогодні омиті сльозами матерів, дружин і дітей, які щодня оплакують своїх найдорожчих людей.  Вони проводжали своїх чоловіків, синів і батьків захищати рідну землю, чекали дзвінка, вірили у повернення… Але війна безжально забирає найкращих.

Знову чорна звістка прийшла до нашої громади.

За результатами ДНК-експертизи підтвердилася загибель Захисника України Олега Ковтуна, мешканця міста Лохвиця,  який тривалий час вважався зниклим безвісти.

Ковтун Олег Петрович народився 7 вересня 1981 року у місті Лохвиця. Навчався у Лохвицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, після чого здобув професію водія у Глинському професійному ліцеї.

Він був людиною праці – ніколи не боявся роботи й завжди намагався чесно заробляти для своєї родини. Працював охоронцем, монтажником, на виробництві металопластикових вікон. Згодом почав працювати на себе: займався ремонтами, встановлював людям вікна. Останнім часом місцем роботи став меблевий магазин у Лохвиці, де Олег збирав меблі.

Його знали як добру, щиру та надійну людину. Найбільше у світі він любив свою родину. Був турботливим чоловіком, люблячим батьком, людиною, на яку завжди можна було покластися.

Олег мав і незвичне захоплення – любив воду і підводну риболовлю, займався пошуком старовинних речей та скарбів із металошукачем. Він умів радіти простим речам, цінував життя, людей поруч і кожну мить миру.

Та коли на українську землю прийшла велика війна,  Олег не зміг залишитися осторонь. Не міг спокійно дивитися, як рашисти нищать його країну. Тому прийняв мужнє рішення стати на захист України та долучився до лав 152 окремої єгерської бригади ім. Симона Петлюри.

Побратими знали його за позивним "Халк", згадують його як сильного духом воїна, який не знав страху й втоми, підтримував інших та завжди був поруч у найважчі моменти.

3 квітня 2026 року у Синельниківському районі Дніпропетровської області життя Олега Ковтуна обірвалося…

Уся Лохвицька громада схиляє голови у глибокій скорботі та висловлює щирі співчуття родині воїна – матері Катерині Василівні, дружині – Наталії, дітям Анні та Дмитру, тітці Ользі, всім рідним та близьким, хто знав та поважав загиблого Захисника.

Світла пам’ять Герою України.