Проблема, з якою треба боротися: Повитиця польова

Повитиця польова — однорічна рослина-паразит, яка не маючи ні коренів, ні справжніх листків, кріпиться до рослини-господаря за допомогою спеціальних органів і живиться за її рахунок.
Повитиця польова входить в першу трійку найбільш злісних карантинних бур’янів України – як по території поширення, так і за рівнем шкідливості.

При появі повитиці на полях господарства треба суворо дотримуватися вимог карантинних заходів. У боротьбі з нею дуже важливо своєчасно запобігати можливості появи в посівах культур.
Цей дуже злісний бур’ян-паразит засмічує посіви багаторічних і однорічних трав, узбіччя доріг, береги річок, населені пункти, залізничні колії.

Особливо страждають від них польові культури: вика, люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля та інші. Крім культурних рослин вона паразитує на багатьох видах дикоростучої та бур’янистої рослинності. Уражені рослини сильно слабнуть, призупиняються в рості і розвитку, поступово гинуть. Насіння отруйне, крім того, повитиці часто є переносниками вірусів та інших хвороб з одних рослин на інші. У зв’язку з такою великою шкодочинністю повитиць, висівати заражений посівний матеріал забороняється.

В посівах багаторічних трав і на необроблюваних землях повитицю необхідно часто низько скошувати до цвітіння. Залишки бур’яну по скошеній стерні можна знищувати шляхом випалювання або хімічним методом. Перед збиранням урожаю культурних рослин, заражені повитицею рослини необхідно скошувати і збирати окремо. Зберігати засмічений урожай необхідно окремо від чистого. У садах уражені пагони потрібно вирізати до цвітіння повитиць, пристовбурові кола ціле літо утримувати у стані чорного пару, міжряддя культивувати чи засівати стійкими до ураження культурами (злакові, люпин, горох).

Олег Потапенко,
провідний  спеціаліст-державний фітосанітарний інспектор відділу карантину рослин
Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби