Героїчний акорд. Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до 100-річчя Другого Зимового походу і завершення збройної боротьби Армії УНР за українську державність

У листопаді–грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки – останньої спроби збройним шляхом повернути втрачену державність.

Водночас Україна вшановуватиме вояків Армії УНР, розстріляних біля містечка Базар.

Другий Зимовий похід Армії УНР/Листопадовий рейд – партизансько-повстанська операція Армії УНР у жовтні–грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність.

Українська повстанча армія – так називалася Волинська група військ (загалом у рейд вирушило три групи: Волинська, Подільська, Бессарабська) під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника.

Під час рейду більшовики захопили в полон частину Волинської групи та розстріляли під Базаром 361 її вояка. Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських каральних органів над українцями в часи революції.

Подільська група після трагедії під Базаром продовжила рейд до радянсько-польського кордону і перетнула його 6 грудня. Так закінчився похід, який став заключним акордом Української революції 1917–1921 років.

Другий Зимовий похід став героїчною сторінкою історії українського державотворення. Він не приніс очікуваних результатів – підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося. Але відвага і самопожертва учасників рейду є взірцем виконання обов’язку перед народом і державою.

Другий Зимовий похід не виконав свого завдання через низку внутрішніх і зовнішніх чинників. Несприятливими були зовнішньополітичні обставини, зокрема, невиконання Польщею обіцянки надати широку підтримку повстанському центрові. Польська допомога в зброї та фінансах виявилася недостатньою. Передусім через те, що її руки були зв’язані Ризьким мирним договором і внутрішньою політичною ситуацією в самій Польщі.

Також істотно вплинули внутрішні чинники – через запровадження непу й оголошення амністії більшовиками селяни відійшли від масового повстанського руху, приток добровольців до партизанських лав під час Другого Зимового походу був дуже слабким. Тоді як Червона армія мала суттєву перевагу в живій силі та кількості озброєння.

Через недостатню протидію більшовицьким агентурно-оперативним спецзаходам і порушення правил конспірації з боку повстанців чекісти змогли проникнути в центри координації і таким чином викрити плани ППШ, ліквідувати ЦУПКОМ і десятки інших організацій.

Похід вважається заключним акордом Української революції 1917–1921  років – останньою звитяжною спробою відвоювати самостійність України зі зброєю в руках. Подальші покоління борців за незалежність у ХХ столітті він надихав на організацію підпільної боротьби проти окупантів, засвідчив тривалість національних змагань за незалежність.

Українська повстанча армія дала назву Волинській повстанській армії, а також Українській повстанській армії – військово-політичній формації українського визвольного руху часів Другої світової війни, яка боролася за відновлення Української держави з двома тоталітарними режимами.

Для збереження пам’яті про легендарного українського полководця в сучасних Збройних Силах України 2021 року 38-му зенітному ракетному полку присвоєно ім’я генерал-хорунжого Юрія Тютюнника.

Революційний хронологічний контекст

1917

17 березня – утворення Української Центральної Ради, початок Української революції 1917–1921 років,

1 травня – формування Першого українського полку імені Богдана Хмельницького; початок творення українських збройних сил,

20 листопада – проголошення Української Народної Республіки,

17 грудня – початок російської агресії проти УНР.

1918

22 січня – проголошення незалежності УНР,

січень-квітень – перша більшовицька окупація України,

29 квітня – проголошення Української Держави (Гетьманату Павла Скоропадського); створення Українського військово-морського флоту,

13 листопада – проголошення Західноукраїнської Народної Республіки,

14 грудня – перемога антигетьманського повстання і відновлення Української Народної Республіки.

1919

січень – захоплення більшовиками Лівобережної України,

22 січня – проголошення Акта злуки між УНР і ЗУНР,

5 лютого – захоплення Києва більшовицькими військами,

квітень – розгортання українського антибільшовицького повстанського руху,

травень-червень – окупація східної і південної України армією генерала Антона Денікіна,

липень – початок походу українських армій на Київ–Одесу,

жовтень – окупація армією Денікіна Правобережної України,

листопад – третій наступ більшовиків на Україну; витіснення армії Денікіна з України,

6 грудня – початок Першого Зимового походу.

1920

21, 24 квітня – підписання Варшавського мирного договору між УНР і Польщею, політичної і військової конвенції, за якими УНР визнано незалежною державою,

25 квітня – перехід Збруча і початок наступу на Київ об’єднаних польсько-українських збройних сил,

6 травня – вступ до Києва польсько-українських військ, звільнення міста від більшовиків; завершення Першого Зимового походу

червень-серпень – зайняття Києва та захоплення майже всієї території  України більшовицькими військами,

29-31 серпня – героїчна оборона Замостя, де відзначилися вояки VI січової стрілецької дивізії під командуванням Марка Безручка,

вересень – початок творення Української військової організації,

листопад – відступ Армії УНР за Збруч; остаточна окупація більшовиками,

усієї території центральної та східної України. Армія УНР інтернована,

1921

9 січня – створення Ради Республіки Державного центру УНР на еміграції,

кінець лютого – створення Партизансько-повстанського штабу при Головній команді військ УНР,

18 березня – підписання Ризького мирного договору між РРФСР і УСРР з одного боку, і Польською Республікою з іншого, яким встановлено радянсько-польський кордон. Українські землі розділили Польща і більшовицька Росія,

25 жовтня – початок Другого Зимового походу Армії УНР,

21 листопада – розстріл більшовиками під Базаром 361 українського вояка,

6 грудня – повернення Подільської групи Української повстанчої армії до Польщі.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті