ЛОХВИЦЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ЗАСВІТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ВЯЧЕСЛАВА ТРЕЙМАНА
Вже більше тисячі днів наша земля здригається від вибухів, а серця нашого народу стискаються від втрат. Війна безжально проникає в кожен куточок нашого життя, ламаючи долі, розбиваючи сім’ї, забираючи найдорожче. Орки знищують все, що нам дорого: нашу землю, наше майбутнє, нашу свободу. Але найбільший удар – це втрати тих, хто став на захист усього цього.
Сьогодні наша громада провела в засвіти військовослужбовця ЗСУ Треймана Вячеслава Володимировича, який віддав своє життя за Україну. Він був не просто воїном – він був нашим братом, чоловіком, сином своєї країни. Він мріяв про Перемогу, про мирне життя для своїх близьких. Але кляті рашисти відібрали у нього можливість побачити цей день.
Лохвичани у живому коридорі прихилили коліна перед траурним кортежем, який проїхав містом до Благовіщенської церкви. Після заупокійної відправи, похоронна процесія вирушила до села Безсали. Мешканці міста Лохвиця, сіл Харківці та Безсали, через які проходив останній шлях нашого Героя, створили живий коридор, ставши на коліна і схиляючи голови перед величчю його подвигу. Це символічний жест вдячності та шани, який об’єднує нас у скорботі й нагадує, якою ціною дається наша свобода.
Останні військові почесті віддали загиблому на сільському кладовищі. На його честь пролунав трикратний стрілецький салют, а начальник відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Юрій Коломієць вручив Державний Прапор України, який почесна варта урочисто зняла з домовини загиблого, його дружині Тетяні Петрівні.
На жалобному мітингу до присутніх із прощальними словами звернулися секретар ради Тетяна Даценко і староста села Безсали Віталій Винник, які висловили глибокі співчуття рідним загиблого – матері Валентині Костянтинівні, дружині Тетяні Петрівні, донці Діані, брату Анатолію.
Односельці, друзі, товариші по роботі, всі, хто знав і поважав Вячеслава за життя, прийшли з ним попрощатися. Пекучий жаль і невимовна туга за обірваним кривавою війною життям пронизували всіх присутніх. Плакали Безсали – село проводжало назавжди свого вірного сина і захисника…
Ми ніколи не забудемо нашого Героя – Вячеслава Треймана. Він став частиною нашої історії, частиною боротьби за волю. Його жертва – це біль, який ми будемо нести разом із гордістю про те, що він був серед нас.
Вічна пам’ять Герою!
